Постанова ВП ВС від 20.02.2020 року

Друк

Пошук

954

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

велика палата верховного суду ( ВП ВС )

Історія справи

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 11-1110сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

скаржника ОСОБА_1 ,

представників:

скаржника - адвоката Майстренко Л. О.,

Вищої ради правосуддя - Русакової І. Г.

розглянула у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19,

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19 про залишення без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 «Про притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

2. На обґрунтування наведених у скарзі вимог ОСОБА_1 послався на наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування оспорюваного рішення ВРП, а саме: рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

3. Доводи скаржника щодо невмотивованості спірного рішення ВРП в основному зводяться до того, що в його діях немає істотного дисциплінарного проступку, грубої недбалості, систематичного нехтування обов`язками, грубого порушення закону при ухваленні судових рішень. Висновки ВРП і її дисциплінарного органу із цього приводу ОСОБА_1 вважає свавільними і зробленими внаслідок зловживання формально допустимою законом дискрецією при застосуванні оціночних правових категорій. До того ж ці органи, перевищивши надані законом повноваження, фактично вдалися до оцінки постановлених ним ухвал, при цьому зробили це виключно з власних припущень, за свавільного тлумачення процесуальних норм та без наведення належних мотивів, внаслідок чого застосували вид стягнення, що несумісний з наведеними ними підставами дисциплінарної відповідальності. При цьому, на переконання ОСОБА_1 , Друга Дисциплінарна палата ВРП під час обрання виду дисциплінарної відповідальності знехтувала вимогами частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Також скаржник наполягає на тому, що факт скасування ухваленого ним судового рішення не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки це заборонено Конституцією України.

Позиція ВРП

4. У відзиві на скаргу ВРП заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити без змін оскаржуване рішення. Вважає наведені у скарзі мотиви щодо безпідставності притягнення його до дисциплінарної відповідальності та необґрунтованості й невмотивованості висновків ВРП такими, що не заслуговують на увагу. ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», для скасування її рішення від 10 вересня 2019 року немає.

5. У цілому наведені у відзиві доводи відтворюють ті мотиви, якими обґрунтовано рішення ВРП.

Рух скарги

6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 жовтня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19.

7. Ухвалою від 12 листопада 2019 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений суддею-доповідачем у цій справі, призначив її справу до розгляду у судовому засіданні, про що було повідомлено учасників справи.

8. Ухвалами від 28 листопада та 03 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяви суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В. і Прокопенка О. Б. про самовідвід та відвела їх від участі в розгляді цієї справи.

Позиція учасників справи щодо скарги

9. У судовому засіданні 20 лютого 2020 року скаржник та його представник просили задовольнити скаргу з наведених у ній мотивів.

10. Представник ВРП просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , а оспорюване рішення залишити без змін.

Обставини справи

11. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 09 жовтня 2009 року № 814/2009 призначений на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва строком на п`ять років. Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 301/2013 переведений на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва в межах п`ятирічного строку. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 призначений на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва.

12. 02 березня 2018 року до ВРП надійшли скарги адвоката Марченко І. В. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГрупп» (далі - ТОВ «ЕНГрупп») та адвоката Моісеєнко О. М. від 28 лютого 2018 року щодо дисциплінарних проступків, допущених суддею Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1. під час розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9., погодженого прокурором відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (далі - САП ГПУ) Касьян А. О., про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) від 16 квітня 2015 року за № 42015000000000722, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).

13. Автори скарг зазначили, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 14 лютого 2018 року у справі № 760/4132/18 детективу НАБУ ОСОБА_9 безпідставно поновлено процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна, вилученого 07 лютого 2018 року, не повідомлено власників майна про розгляд судом клопотання про арешт майна, що, на думку скаржників, свідчить про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

14. 14 вересня 2018 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга адвоката Левіцького Є. В.

15. У скарзі зазначено, що слідчий суддя ОСОБА_1 в ухвалі від 10 серпня 2018 року в справі № 760/16141/18 вказав доводи, наведені у клопотанні, але жодним чином не проаналізував їх правомірності та обґрунтованості і не навів власної мотивації постановлення ухвали, а лише частково скопіював текст ухвали від 6 липня 2018 року № 760/17213/18 (суддя Криворот О.О.). Також зазначено, що суддя порушив право на таємницю кореспонденції і телефонних розмов та право на невтручання в особисте життя ОСОБА_2 , оскільки надав доступ до документів та інформації стосовно спілкування останньої з невизначеним колом осіб. Крім того, вказаною ухвалою надано доступ до інформації, що становить адвокатську таємницю.

16. 01 жовтня 2018 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга адвоката Кострюкова В. І., яку він подав в інтересах ОСОБА_3

17. Автор скарги зазначив, що 28 вересня 2018 року йому та його довірителю - замовнику експертизи стало відомо про постановлення 10 вересня 2018 року у справі № 760/21399/18 ухвали, якою задоволено заяву прокурора САП ГПУ Макара О. І. про відвід експерта Ямненка О. В. При постановленні цієї ухвали слідчий суддя ОСОБА_1 грубо порушив низку норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зокрема зазначив, що заяву про відвід експерта всупереч вимогам статті 81 КПК було розглянуто без виклику як експерта, якому було заявлено відвід, адвоката Кострюкова В. І., за заявою якого було призначено проведення будівельно-технічної експертизи, а також підозрюваного як замовника експертизи. Окрім того, адвокат Кострюков В. І. зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000870 було завершено, а тому в судді ОСОБА_1. не було правових підстав вирішувати питання щодо проведення експертизи як слідчої дії після завершення досудового розслідування.

18. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалами від 26 листопада 2018 року та 28 січня 2019 року відкрила за цими скаргами дисциплінарні справи стосовно судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та об`єднала їх в одне провадження.

19. Під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата ВРП установила такі обставини.

20. Стосовно розгляду слідчим суддею ОСОБА_1. клопотання детектива НАБУ про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 16 квітня 2015 року за № 42015000000000722.

21. Солом`янський районний суд міста Києва (слідчий суддя Фомін В. А.) ухвалою від 01 лютого 2018 року частково задовольнив клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП ГПУ Холодницького Н. І. про проведення обшуку у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 16 квітня 2015 року за № 42015000000000722, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 364 КК.

22. Цим судовим рішенням надано дозвіл детективу НАБУ Бондаренко - Барбулі А. С., який здійснює досудове розслідування у згаданому кримінальному провадженні, на проведення обшуку в офісі, в якому здійснює свою адвокатську діяльність Моісеєнко О. М. , за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , з метою відшукання та вилучення документів згідно з переліком, наведеним в ухвалі суду.

23. 12 лютого 2018 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погоджене із прокурором відділу САП ГПУ Касьян А. О., про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 16 квітня 2015 року за № 42015000000000722. Детектив просив суд поновити процесуальний строк для подання клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, який був пропущений із поважних причин, а саме у зв`язку з тим, що обшук проводився у місті Харкові і закінчився 07 лютого 2018 року о 23:20, час був витрачений на повернення групи слідчих у кримінальному провадженні до міста Києва. Клопотання про накладення арешту на майно було надіслано поштою 9 лютого 2018 року.

24. Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ухвалою від 14 лютого 2018 року поновив детективу НАБУ ОСОБА_9 процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна. Цим судовим рішенням накладено арешт на майно (згідно з переліком, зазначеним в ухвалі), вилучене під час обшуку 07 лютого 2018 року в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , які використовуються (використовувалися) Моісеєнко О. М . Ухвалу обґрунтовано потребою збереження речових доказів, вилучених 07 лютого 2018 року під час обшуку в нежитлових приміщеннях.

25. Київський апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2019 року залишив цю ухвалу без змін.

26. Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що відповідно до протоколу обшуку від 07 лютого 2018 року обшук проводився у квартирі АДРЕСА_2 , хоч, як зазначалося вище, ухвалою слідчого судді від 01 лютого 2018 року надано дозвіл на проведення обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та

ОСОБА_8. 27 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер довідки 113872936, яка додана до матеріалів скарги адвоката Марченко І. В. ) квартира АДРЕСА_2 , є житловим приміщенням, яке на праві власності належить ОСОБА_12 .

28. Наведені обставини, на переконання дисциплінарного органу ВРП, свідчать про те, що слідчий суддя ОСОБА_1, накладаючи ухвалою від 14 лютого 2018 року арешт на зазначене у клопотанні детектива майно як тимчасово вилучене під час обшуку у нежитловому приміщенні, не з`ясував ні правової підстави, ні правового статусу цього майна та фактично не досліджував матеріали справи, адже протоколом обшуку підтверджується, що він проводився у квартирі.

29. Крім цього, суддя не надав оцінки запереченням, наведеним у протоколі обшуку, щодо вилучення документів адвоката Марченко І. В. з огляду на положення статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що свідчить про відсутність правової підстави для арешту цього майна.

30. Також поза увагою судді ОСОБА_1 залишилась та обставина, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року дозвіл на проведення обшуку надано детективу НАБУ Бондаренко-Барбулі А. С. , а із протоколу обшуку від 07 лютого 2018 року вбачається, що обшук проводився детективами НАБУ ОСОБА_9 та Жуковою В. І. за участю детектива НАБУ Семиволоса І. І .

31. За висновком Другої Дисциплінарної палати ВРП ці дії слідчого судді вказують на поверховий і формальний розгляд клопотання детектива та свідчать про відсутність судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

32. Також дисциплінарний орган ВРП установив, що власників тимчасово вилученого 07 лютого 2018 року майна не було повідомлено про розгляд у суді клопотання про накладення арешту на майно. Таким чином, суддя ОСОБА_1 проігнорував норму процесуального законодавства щодо обов`язкового виклику в судове засідання вказаних осіб, що призвело до порушення їхнього права на справедливий суд. За цих обставин власники тимчасово вилученого майна були позбавлені процесуальних прав та можливості висловити свою позицію з приводу доцільності арешту належного їм майна, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стосовно потреби забезпечення дотримання принципу справедливого балансу між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

33. Допущене суддею процесуальне порушення перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із протиправним обмеженням права власності на арештоване майно як основоположного права людини в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

34. До того ж в ухвалі Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року суддя ОСОБА_1 не навів аргументів, якими він керувався під час задоволення клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9. про арешт тимчасово вилученого майна, не зазначив мотивів пропорційності застосування арешту майна, при цьому саме собою поновлення строку для звернення до суду, згідно з позицією Другої Дисциплінарної палати ВРП, суперечить приписам статті 171 КПК, оскільки цей строк є присічним та поновленню не підлягає.

35. Дисциплінарний орган ВРП також зауважив, що суддя ОСОБА_1 вжив у зазначеній ухвалі слово «тощо», яке вказує на неповноту переліку, можливість його продовження, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно є неприпустимим, оскільки обумовлює можливість його накладення на будь-яке майно.

36. Таким чином, Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слідчий суддя ОСОБА_1 порушив вимоги статей 3, 21, 171, 172, 173 КПК, грубо порушив право осіб на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, знехтував принципом верховенства права, проігнорував необхідність дотримання принципу рівності сторін та незаконно обмежив право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, не забезпечив справедливого судового розгляду вказаної справи.

37. Дисциплінарний орган ВРП зазначив, що матеріали дисциплінарної справи не містять доказів умисності дій судді ОСОБА_1., однак характер порушень свідчить про допущену ним грубу недбалість під час розгляду справи № 760/4132/18.

38. Посилання судді на ту обставину, що суд апеляційної інстанції залишив без змін постановлену ним ухвалу від 14 лютого 2018 року в цій справі, Друга Дисциплінарна палата ВРП відхилила, зазначивши, що зміст ухвали суду апеляційної інстанції не спростовує висновків, встановлених під час дисциплінарного провадження. Залишення апеляційною інстанцією ухвали в силі не виключає дисциплінарної відповідальності судді за допущені порушення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

39. З огляду на установлені під час дисциплінарного провадження порушення дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку про вчинення суддею Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (стаття 6 Конвенції, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

40. Стосовно розгляду слідчим суддею ОСОБА_1. клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю у справі № 760/16141/18, під час дисциплінарного провадження установлено такі обставини.

41. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1. від 10 серпня 2018 року у справі № 760/16141/18 задоволено клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ Бірюкова Р. Г. про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю.

42. Цією ухвалою надано тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю і перебувають у володінні оператора - Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА» (далі - ПрАТ «ВФ УКРАЇНА») у паперовому та електронному вигляді, з можливістю вилучення їх копій, зокрема які містять інформацію про споживача телекомунікаційних послуг ОСОБА_2 з належним їй абонентським номером у період з 22 липня 2014 року по 01 січня 2018 року із такими властивостями:

- адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювались з`єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент А);

- ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання абонента А: абонентський номер, серійний номер, номер sim-картки, унікальний ідентифікатор sim-картки (IMSI), міжнародний ідентифікатор кінцевого обладнання (далі - ІМЕІ) тощо;

- типи з`єднань абонента А: вхідні та вихідні дзвінки, sms-повідомлення, mms-повідомлення, GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв`язком смузі частот), переадресацію тощо із зазначенням дати, часу, тривалості з`єднань, у тому числі з`єднань нульової тривалості (неприйняті виклики), ІМЕІ споживача, ІМЕІ абонентських номерів абонентів, з якими здійснювалось з`єднання, азимутів та адрес базових станцій, через які здійснювалось з`єднання;

- ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання споживачів телекомунікаційних послуг, з якими відбувався сеанс зв`язку абонента А - (абонент В), із зазначенням абонентського номера, серійного номера, унікального ідентифікатора sim-картки (IMSI), ІМЕІ, номерів телефону тощо;

- адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювалось з`єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент В);

- паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб - споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).

43. Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 18 вересня 2018 року скасував ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1. від 10 серпня 2018 року та постановив нову ухвалу, якою у задоволенні зазначеного клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, відмовив.

44. Суд апеляційної інстанції зауважив, що слідчий суддя надав доступ до кореспонденції та інформації щодо особистого життя ОСОБА_2 та невизначеного кола осіб, не вказавши, який саме зв`язок існує між доказами, які могли бути отримані шляхом такого доступу, та конкретними обставинами, які підлягають встановленню у цьому кримінальному провадженню. Крім цього, слідчий суддя не вказав, для встановлення яких саме фактів необхідно надання тимчасового доступу до речей та документів і які саме докази мають бути отримані шляхом доступу до відповідних речей та документів. Також не зазначив, який зв`язок існує між тими обставинами, які необхідно дослідити в кримінальному провадженні, та інформацією, що міститься у речах і документах, доступу до яких вимагає детектив. Отже, слідчий суддя постановив ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів без наведення аргументів та мотивів, що порушує вимоги статей 370, 372 КПК.

45. У дисциплінарному провадженні встановлено, що розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, здійснювався без виклику ПрАТ «ВФ УКРАЇНА». Із цього приводу дисциплінарний орган ВРП зауважив, що ухвала від 10 серпня 2018 року не містить жодної обставини, яка могла б указувати на існування реальної загрози зміни або знищення речей чи документів як підстави розгляду згаданого клопотання без участі особи, у якої зберігаються речі чи документи (ПрАТ «ВФ УКРАЇНА»), доступ до яких надано ухвалою. Водночас зміст ухвали зводиться до опису доводів, наведених у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів, та цитування норм процесуального законодавства без зазначення мотивів, на підставі яких суддя дійшов висновку про задоволення клопотання. За цих обставин суддя ОСОБА_1 не дотримався приписів частини другої статті 163 КПК.

46. Крім цього, клопотання стосувалося надання інформації щодо ОСОБА_2 . Як убачається з тексту ухвали від 10 серпня 2018 року, судді ОСОБА_1 було відомо, що ОСОБА_2 здійснює адвокатську діяльність, а також що детектив НАБУ клопотав про отримання доступу до інформації з її абонентського номера, який зазначений у Єдиному реєстрі адвокатів України як робочий. Суддя ОСОБА_1 мав розуміти, що задоволення клопотання може призвести до втручання у спілкування адвоката ОСОБА_2 (абонент А) з клієнтами, однак попри це жодним чином не аргументував, з яких підстав він вважав за можливе надати доступ до інформації про з`єднання з іншими абонентами у передбачений в ухвалі спосіб. Крім цього, суддя ОСОБА_1 не надав оцінки факту можливого втручання в особисте життя ОСОБА_2 внаслідок задоволення зазначеного клопотання.

47. За твердженням дисциплінарного органу ВРП, суддя ОСОБА_1 не навів аргументів та мотивів повного задоволення клопотання детектива про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, не зазначив мотивів доцільності отримання доступу до інформації щодо невизначеного кола осіб, з якими контактувала ОСОБА_2 протягом майже чотирьох років, та не вказав, що це необхідно для цілей кримінального провадження.

48. При цьому Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що не надавала оцінки правомірності судового рішення, натомість оцінювала виключно дії судді ОСОБА_1. при вирішенні згаданого питання, зокрема, в контексті виконання слідчим суддею його обов`язків щодо судового контролю за здійсненням захисту основоположних прав людини та дотриманням права на справедливий судовий розгляд.

49. Отже, за висновком дисциплінарного органу ВРП, суддя ОСОБА_1 у справі № 760/16141/18 допустив порушення порядку розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, встановленого КПК, не здійснив виклику особи, у володінні якої вони знаходяться, не навів жодних аргументів та мотивів задоволення вказаного клопотання та фактично надав доступ до інформації про особисте життя та приватне спілкування адвоката з клієнтами телефоном. Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення норм процесуального права та права осіб на справедливий суд і на повагу до приватного, сімейного життя та кореспонденції мають істотний характер. Допускаючи вказані порушення, суддя не дотримався практики ЄСПЛ.

50. Істотні порушення процесуального права вчинені суддею ОСОБА_1. через грубу недбалість під час виконання професійних обов`язків, а саме: несумлінне використання суддею своїх процесуальних повноважень, порушення норм процесуального права, прав, гарантованих законами та Конвенцією, що, у свою чергу, призвело до підриву суспільної довіри до суду.

51. Такі дії судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду справи № 760/16141/18 кваліфіковані Другою Дисциплінарною палатою ВРП за підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

52. Стосовно розгляду суддею ОСОБА_1. заяви прокурора про відвід експерта у кримінальному провадженні № 42016000000000870 (справа № 760/21399/18) дисциплінарний орган ВРП установив такі обставини.

53. 17 серпня 2018 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла заява прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Макара О. В. про відвід експерта, подана в межах кримінального провадження № 42016000000000870.

54. Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ухвалою від 10 вересня 2018 року задовольнив цю заяву, відвів експерта Ямненка О. В. , штатного працівника Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» (далі - ДП «Укрдержбудекспертиза»), від участі у кримінальному провадженні № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року.

55. Згодом це судове рішення скасував Київський апеляційний суд ухвалою від 06 листопада 2018 року, констатувавши порушення судом першої інстанції порядку вирішення питання про відвід, врегульованого статтею 81 КПК, у зв`язку з тим, що розгляд цього клопотання слідчий суддя здійснив за відсутності експерта Ямненка О. В. , підозрюваного ОСОБА_3 і його захисника - адвоката Кострюкова В. І., чим фактично обмежив доступ підозрюваного і його захисника до правосуддя.

56. Дисциплінарний орган ВРП, оцінюючи дії слідчого судді ОСОБА_1. під час розгляду клопотання про відвід експерта з позиції наявності або відсутності в них складу дисциплінарного проступку, дійшов висновку, що цей суддя не дотримався імперативних норм, а саме норм статей 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 81, 135 КПК. Зокрема, про розгляд згаданого клопотання сторона захисту та експерт не були повідомлені, що позбавило цих осіб можливості надати свої доводи або заперечення стосовно відповідної заяви, а суддя фактично постановляв ухвалу у справі № 760/21399/18 лише на підставі мотивів, наведених у заяві прокурора САП ГПУ Макара О. І., чим, на переконання Другої Дисциплінарної палати, допустив формальний і поверховий розгляд клопотання та не забезпечив судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

57. До того ж суддя повністю проігнорував приписи процесуального законодавства щодо необхідного залучення до кримінального провадження іншого експерта та не встановив строк, протягом якого це має відбутись, що свідчить не лише про допущення процесуальних порушень, а й призводить до неналежного та неефективного досудового розслідування відповідного кримінального провадження.

58. Крім цього, суддя залишив поза увагою і не надав оцінки тому факту, що детективи НАБУ не надали експерту Ямненку О. В., якому було доручено проведення експертизи, документи на виконання рішення суду, у зв`язку із чим здійснення ним експертизи в рамках кримінального провадження було заблоковано протягом 9 місяців.

59. Таким чином, Друга Дисциплінарна палата ВРП установила, що під час розгляду справи № 760/21399/18 та постановлення ухвали від 10 вересня 2018 року за результатами розгляду заяви прокурора САП ГПУ Макара О. І. про відвід експерта слідчий суддя ОСОБА_1 допустив порушення статей 81, 135 КПК. Ці порушення є істотними, адже суддею не надано стороні захисту та експерту можливості висловити свою думку щодо відводу та реалізувати свої процесуальні права, а також проігноровано вимоги щодо залучення іншого експерта та встановлення строку, протягом якого таке залучення має відбутися. Крім того, про істотність цих процесуальних порушень зазначив і суд апеляційної інстанції в ухвалі від 06 листопада 2018 року.

60. За висновком дисциплінарного органу ВРП, дії судді ОСОБА_1. під час вчинення вказаних порушень свідчать про його грубу недбалість, адже суддя фактично не виконав обов`язки, покладені на слідчого суддю нормами КПК.

61. Під час засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1 та його представник визнали допущені процесуальні порушення під час розгляду справи № 760/21399/18. Суддя також зазначив, що він не переконався у тому, що сторони були належним чином повідомлені про проведення судового засідання. Однак суддя та його представник наполягали на тому, що ці порушення зумовлені істотним навантаженням судді.

62. Підсумки розгляду Другою Дисциплінарною палатою ВРП об`єднаної дисциплінарної справи стосовно судді ОСОБА_1.

63. Розглянувши об`єднану дисциплінарну справу, відкриту за скаргами адвокатського об`єднання «Гардаріка-Право», адвокатів Левіцького Є. В., Кострюкова В. І., Марченко І. В., Моісеєнко О. М., Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не дотримався імперативних вимог положень КПК, грубо проігнорував очевидні приписи процесуального законодавства під час розгляду справ № 760/16141/18, 760/21399/18, 760/4132/18, допустив поверховий та формальний розгляд клопотань, поданих органами досудового слідства, не забезпечив ефективного та сумлінного використання процесуальних повноважень слідчого судді, не здійснив судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, систематично не дотримувався засад та правил судочинства, які для судді з майже десятирічним стажем роботи мали бути явними та зрозумілими. Допущені порушення мають системний характер і, як наслідок, призвели до незабезпечення розгляду справ справедливим судом, що зумовило систематичні порушення прав осіб у кримінальному провадженні.

64. Установлені під час дисциплінарного провадження обставини свідчать про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «д» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок грубої недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (стаття 6 Конвенції, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

65. Друга Дисциплінарна палата ВРП врахувала, що суддя ОСОБА_1 . має позитивну характеристику, до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

66. Однак з огляду на вчинення суддею ОСОБА_1 встановлених дисциплінарним органом дисциплінарних проступків, які розцінено, в тому числі, як дії, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, очевидність та неприпустимість грубих порушень базових засад процесуального законодавства, кількість, вид та характер проступків, які також свідчать про їх системність, є типовими й однаковими, кожен з них окремо містить склад істотного дисциплінарного проступку, що призвело до постановлення формальних, необґрунтованих ухвал (які негативно вплинули на авторитет суду та мали несприятливі наслідки для скаржників), - Друга Дисциплінарна палата ВРП вважала, що ці обставини не можуть бути підставою для пом`якшення дисциплінарного стягнення.

67. Систематичне недотримання суддею приписів процесуального законодавства, зокрема під час розгляду справ № 760/16141/18, 760/21399/18, 760/4132/18, призвело до істотних негативних наслідків, а саме: порушення права на справедливий суд і права власності, принципу верховенства права, та підриває авторитет правосуддя.

68. За таких обставин дисциплінарний орган ВРП указав на наявність підстав для визнання факту вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з пунктом 1 якої істотним дисциплінарним проступком може бути визнаний, зокрема, факт допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

69. Згідно зі статтею 115 названого Закону вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді. Крім цього, пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено звільнення судді з підстав вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

70. Із цих підстав Друга Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 притягнула суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

71. Суддя ОСОБА_1 оскаржив це рішення до ВРП.

72. Перегляд ВРП рішення її Другої Дисциплінарної палати про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

73. ВРП, переглянувши рішення її дисциплінарного органу, визнала обґрунтованими висновки про те, що суддя ОСОБА_1 допустив поверховий та формальний розгляд клопотань, поданих органами досудового слідства, не забезпечив ефективного та сумлінного використання процесуальних повноважень слідчого судді, не здійснив судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Дії судді мають системний характер і, як наслідок, призвели до незабезпечення розгляду справ справедливим судом, що зумовило систематичні порушення прав осіб у кримінальному провадженні.

74. З огляду на однозначність та очевидність вимог закону зазначені дії допущено суддею ОСОБА_1 внаслідок неналежного ставлення до виконання обов`язків слідчого судді, що виражається у грубій недбалості.

75. ВРП констатувала, що висновки її Другої Дисциплінарної палати відповідають установленим обставинам справи, дії судді кваліфіковано правильно, а при визначенні міри стягнення враховано позитивну характеристику судді та інші обставини, що підлягають врахуванню відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п`ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

76. Таким чином, на переконання ВРП, застосування Другою Дисциплінарною палатою до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненим дисциплінарним проступкам.

77. За цих обставин ВРП рішенням від 10 вересня 2019 року № 2395/0/15-19 залишила рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж перегляду рішення ВРП

78. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

79. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Вищу раду правосуддя», глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

80. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

81. Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

82. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

83. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

84. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

85. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

86. Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2 дп/15-19 «Про притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності».

87. Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом України «Про Вищу раду правосуддя», рішення ВРП від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19, яким це рішення було залишено без змін.

88. Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_1 , свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

89. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

90. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

91. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених в його скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Оцінка рішення ВРП

92. Оцінюючи рішення ВРП у контексті доводів скаржника про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для його скасування, а саме у зв`язку з відсутністю в оспорюваному рішенні посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

93. Як убачається зі змісту спірного рішення ВРП, підставою для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді став висновок Другої Дисциплінарної палати ВРП, з яким погодилася ВРП, про вчинення цим суддею істотного дисциплінарного проступку.

94. Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

95. За змістом пункту 1 частини дев`ятої статті 109 цього ж Закону істотним дисциплінарним проступком може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

96. Згідно зі статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

97. Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено звільнення судді з підстав вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

98. Мотиви, з яких ВРП і її дисциплінарний орган дійшли висновку про вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовані сукупністю встановлених під час розгляду об`єднаної дисциплінарної справи порушень цим суддею вимог процесуального закону при розгляді ним справ № 760/16141/18, 760/21399/18, 760/4132/18. Так, у дисциплінарному провадженні встановлено, що у цих справах суддя ОСОБА_1 . допустив поверховий та формальний розгляд клопотань, поданих органами досудового слідства, не забезпечив ефективного та сумлінного використання процесуальних повноважень слідчого судді, не здійснив судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

99. Істотність вчиненого проступку ВРП і її Друга Дисциплінарна палата вбачали в тому, що ці порушення мали системний характер, обумовлені неналежним ставленням до виконання обов`язків слідчого судді, що виражається у грубій недбалості, оскільки вимоги закону, які порушив суддя, є очевидними та однозначними, а також призвели до таких істотних наслідків, як порушення права на справедливий суд, права власності, принципу верховенства права, що зумовило систематичні порушення прав осіб у кримінальному провадженні і підриває авторитет правосуддя.

100. Оцінюючи вмотивованість таких висновків, Велика Палата Верховного Суду враховує таке.

101. З матеріалів дисциплінарного провадження убачається, що ухвалою слідчого судді від 01 лютого 2018 року детективу НАБУ, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16 квітня 2015 року, надано дозвіл на проведення обшуку в офісі, в якому здійснює адвокатську діяльність Моісеєнко О. М. , за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою відшукання та вилучення зазначених в ухвалі документів.

102. На підставі цієї ухвали було проведено обшук та вилучено відповідне майно, що зафіксовано в протоколі обшуку від 07 лютого 2018 року.

103. Ухвалою від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2790/18 слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 поновив детективу НАБУ процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна, вилученого під час згаданого обшуку, та наклав на нього арешт.

104. З урахуванням положень статей 2, 7 КПК під час розгляду клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно відповідно до статей 170-173 цього Кодексу для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення слідчий суддя має з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка повинна відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

105. Згідно із частинами першою та другою статті 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

106. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

107. За змістом частини другої статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

108. За правилами абзаців першого, другого частини другої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов`язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті.

109. Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

110. Проте слідчий суддя ОСОБА_1, постановляючи ухвалу від 14 лютого 2018 року, залишив поза увагою ту обставину, що дозвіл згідно з ухвалою від 01 лютого 2018 року надавався на проведення обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а обшук було проведено у квартирі АДРЕСА_2 . Це зафіксовано в протоколі обшуку.

111. Водночас відповідно до наявних у дисциплінарній справі матеріалів квартира АДРЕСА_2 , є житловим приміщенням, яке на праві власності належить ОСОБА_12

112. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що в ухвалі від 01 лютого 2018 року було прямо вказано, що дозвіл надається на проведення обшуку в офісі, де здійснює адвокатську діяльність Моісеєнко О. М. , а в запереченнях до протоколу обшуку від 07 лютого 2018 року акцентовано увагу на тому, що під час обшуку було вилучено документи та техніку, які, крім іншого, були пов`язані зі здійсненням адвокатської діяльності, при цьому не були зазначені в ухвалі від 01 лютого 2018 року та не мали відношення до кримінального провадження, в межах якого проводився обшук.

113. Слідчий суддя ОСОБА_1 , накладаючи арешт на вилучене під час згаданого обшуку майно, ці обставини проігнорував, не перевірив у межах наданих йому КПК повноважень законність проведення обшуку та вилучення майна в контексті передбачених законодавством України гарантій здійснення адвокатської діяльності, у тому числі потреби залучення представника ради адвокатів регіону при проведенні обшуку приміщень, де адвокат здійснює адвокатську діяльність, неприпустимості розкриття адвокатської таємниці.

114. Крім цього, всупереч імперативним вимогам статті 172 КПК суддя ОСОБА_1 не повідомив власників тимчасово вилученого 07 лютого 2018 року майна про розгляд у суді клопотання про накладення арешту на майно, що позбавило їх можливості висловити свою позицію з приводу доцільності арешту належного їм майна та зумовило порушення права цих осіб на справедливий суд.

115. Положення частини п`ятої статті 173 КПК та частини другої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вимагають від судді при постановленні ним ухвали про накладення арешту на майно, а тим більше якщо це стосується обшуку в приміщенні, де здійснюється адвокатська діяльність, в обов`язковому порядку зазначити перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії.

116. Однак, як правильно встановив дисциплінарний орган ВРП, слідчий суддя ОСОБА_1 в резолютивній частині ухвали від 14 лютого 2018 року вжив слово «тощо», яке вживається в кінці переліку чого-небудь як вказівка на його неповноту, на можливість його продовження, тим самим надавши фактичну можливість накладення арешту на невичерпний перелік майна, що не відповідає наведеним вище положенням закону.

117. Крім цього, дисциплінарний орган ВРП установив, що всупереч вимогам частини сьомої статті 173 КПК, відповідно до якої при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, а у випадку відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення, - повний текст ухвали від 14 лютого 2018 року було складено лише 16 лютого 2018 року, при цьому вступної та резолютивної частин цієї ухвали матеріали справи не містили.

118. Отже, накладаючи ухвалою від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2790/18 арешт на зазначене у клопотанні детектива майно як тимчасово вилучене під час обшуку у нежитловому приміщенні, слідчий суддя ОСОБА_1 не з`ясував правової підстави арешту майна, правового статусу цього майна, не залучив власників згаданого майна до вирішення цього питання, проігнорував передбачені законом гарантії забезпечення адвокатської діяльності, а також залишив поза увагою заперечення, які стосувалися правомірності проведеного обшуку, хоч повинен був перевірити його законність при вирішенні питання про накладення арешту на вилучене під час його проведення майно, не з`ясував, чи пропорційним є застосування арешту майна за таких обставин.

119. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП і її Друга Дисциплінарна палата належним чином умотивували свої висновки про те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слідчий суддя ОСОБА_1 порушив вимоги статей 3, 21, 171, 172, 173 КПК, грубо порушив право осіб на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, знехтував принципом верховенства права, проігнорував необхідність дотримання принципу рівності сторін та незаконно обмежив право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, не забезпечив справедливого судового розгляду вказаної справи. Характер та обсяг допущених суддею порушень свідчить про допущену ним грубу недбалість під час розгляду згаданого клопотання у справі № 760/4132/18 та наявність правових підстав для кваліфікації його дій в цій частині за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

120. Разом із цим висновок ВРП і її дисциплінарного органу про те, що саме собою поновлення слідчим суддею ОСОБА_1. строку для звернення до суду із клопотанням про накладення арешту на майно суперечить приписам статті 171 КПК, оскільки цей строк є присічним та поновленню не підлягає, на думку Великої Палати Верховного Суду, є не беззаперечним і не дає підстав стверджувати про те, що суддя, поза всяким сумнівом, допустив порушення вимог процесуального закону в цій частині, з огляду на дискусійність та неоднозначність підходів до вирішення цього питання в юридичній науці та судовій практиці.

121. Втім, ця обставина не може бути визнана вагомою настільки, щоб ставити під сумнів обґрунтованість решти висновків ВРП і її дисциплінарного органу за цим епізодом.

122. Щодо другого епізоду з матеріалів справи убачається, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1. від 10 серпня 2018 року у справі № 760/16141/18 задоволено клопотання детектива НАБУ про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, зокрема, надано тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю і перебувають у володінні оператора - ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» у паперовому та електронному вигляді з можливістю вилучення їх копій, зокрема які містять інформацію про споживача телекомунікаційних послуг ОСОБА_2 з належним їй абонентським номером у період з 22 липня 2014 року по 01 січня 2018 року із, крім іншого, такими властивостями: ідентифікаційні ознаки кінцевого обладнання споживачів телекомунікаційних послуг, з якими відбувався сеанс зв`язку абонента А - (абонент В) із зазначенням абонентського номера, серійного номера, унікального ідентифікатора sim-картки (IMSI), ІМЕІ, номерів телефону тощо; адреси розташування, азимути та номери базових станцій, через які здійснювалось з`єднання кінцевого обладнання із вказаним вище мобільним терміналом (абонент В); паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб - споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).

123. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

124. Згідно з пунктами 3, 9 частини першої статті 23 цього ж Закону професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема:

- проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;

- забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом.

125. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 162 КПК до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належить, зокрема, інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

126. За правилами частини четвертої статті 163 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

127. Водночас якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться (частина друга цієї ж статті).

128. Згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 163 КПК слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

129. Відповідно до частини шостої статті 163 КПК слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

130. З матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що клопотання стосувалося надання інформації щодо ОСОБА_2 , при цьому судді ОСОБА_1 було відомо, що ОСОБА_2 здійснює адвокатську діяльність, зокрема детектив НАБУ клопотав про отримання доступу до інформації з її абонентського номера, який зазначений у Єдиному реєстрі адвокатів України як робочий.

131. За таких обставин в силу пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проведення стосовно адвоката відповідних слідчих дій могло здійснюватися на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя, однак ухвалу від 10 серпня 2018 року було постановлено на підставі клопотання детектива НАБУ.

132. Крім цього, суддя ОСОБА_1, розглядаючи це клопотання, вочевидь мав звернути увагу на те, що воно стосується надання доступу до інформації щодо невизначеного кола осіб, з якими контактувала ОСОБА_2 протягом майже чотирьох років і його задоволення може призвести до втручання як у спілкування адвоката ОСОБА_2 (абонент А) з клієнтами, так і в особисте життя ОСОБА_2 .

133. У цьому контексті, щоб втручання мало законний характер, постає питання дотримання необхідного балансу, тобто пропорційності повного задоволення зазначеного клопотання детектива НАБУ про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, меті надання такого доступу та завданням відповідного кримінального провадження.

134. Однак суддя жодним чином не аргументував, з яких підстав він вважав за можливе надати доступ до інформації про з`єднання з іншими абонентами: вхідні та вихідні дзвінки, sms-повідомлення, mms-повідомлення, GPRS (передача інформації по незайнятій голосовим зв`язком смузі частот), переадресація тощо із зазначенням дат, часу, тривалості з`єднань, у тому числі з`єднань нульової тривалості (неприйняті виклики), ІМЕІ споживача, ІМЕІ та абонентських номерів абонентів, з якими здійснювались з`єднання, азимутів та адрес базових станцій, через які здійснювались з`єднання, а також паспортні дані фізичних осіб чи реєстраційні дані юридичних осіб - споживачів телекомунікаційних послуг (у разі якщо такі послуги надаються (надавались) на умовах контрактного підключення).

135. З огляду на відсутність зі сторони судді належного обґрунтування пропорційності Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП і її дисциплінарного органу про те, що втручання в особисте і професійне життя особи, яка до того ж здійснює адвокатську діяльність, зокрема надання у передбачений в ухвалі від 10 серпня 2018 року спосіб інформації про її з`єднання з невизначеним колом абонентів за чотири роки, при цьому незалежно від зв`язку з кримінальним провадженням, в межах якого надається відповідний дозвіл, є надмірним і може розумітися як втручання у право на повагу до приватного, сімейного життя та кореспонденції у розумінні статті 8 Конвенції.

136. Крім цього, слідчий суддя ОСОБА_1 здійснив розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, без виклику особи, у якої зберігаються речі чи документи, тобто ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», що позбавило зазначене товариство доступу до суду, при цьому суддя не обґрунтував наявності передбачених КПК підстав для цього, зокрема в чому вбачається існування реальної загрози зміни або знищення речей чи документів.

137. За наведених обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП і її дисциплінарний орган належним чином обґрунтували мотиви, з яких дійшли висновку за цим епізодом про допущення суддею ОСОБА_1 внаслідок грубої недбалості під час виконання професійних обов`язків порушень норм процесуального права та прав осіб на справедливий суд і на повагу до приватного, сімейного життя та кореспонденції, а також про істотність цих порушень з огляду на їх характер, що надавало підстави для кваліфікації зазначених дій судді за підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

138. Стосовно розгляду суддею ОСОБА_1. заяви прокурора про відвід експерта у кримінальному провадженні № 42016000000000870 (справа № 760/21399/18), то, як установлено під час розгляду дисциплінарної справи, слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ухвалою від 10 вересня 2018 року задовольнив заяву прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ про відвід експерта, подану в межах зазначеного кримінального провадження.

139. Частиною третьою статті 81 КПК передбачено, що при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

140. Згідно із частиною першою статті 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

141. За частиною другою статті 82 КПК у разі задоволення відводу експерта, спеціаліста, представника персоналу органу пробації або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений слідчим суддею, судом.

142. У справі встановлено, що про розгляд згаданого клопотання прокурора сторона захисту та експерт не були повідомлені, що позбавило їх можливості надати свої доводи або заперечення стосовно відповідної заяви. Крім цього, суддя повністю проігнорував приписи процесуального законодавства щодо потреби залучення до кримінального провадження іншого експерта та не встановив строк, протягом якого це має відбутись.

143. Під час засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1 та його представник визнали допущені процесуальні порушення під час розгляду справи № 760/21399/18. Суддя також зазначив, що він не переконався у тому, що сторони були належним чином повідомлені про проведення судового засідання. Однак суддя та його представник наполягали на тому, що ці порушення зумовлені значним навантаженням на суддю.

144. Отже, висновок ВРП і її Другої Дисциплінарної палати про те, що під час розгляду справи № 760/21399/18 та постановлення слідчим суддею ОСОБА_1. ухвали від 10 вересня 2018 року за результатами розгляду заяви прокурора САП ГПУ Макара О. І. про відвід експерта, суддя допустив порушення статей 81, 135 КПК, підтверджуються наявними у справі матеріалами. Істотність цих порушень обумовлена позбавленням сторони захисту та експерта можливості висловити свою думку щодо відводу та реалізувати свої процесуальні права. Крім цього, не вдаючись до оцінки постановленої суддею ухвали від 10 вересня 2018 року, слід зауважити, що істотність порушень у подальшому констатував і суд апеляційної інстанції в ухвалі від 06 листопада 2018 року за наслідками перегляду згаданої ухвали. Дії судді ОСОБА_1. під час вчинення вказаних порушень свідчать про його грубу недбалість, адже суддя фактично не виконав обов`язки, покладені на слідчого суддю нормами КПК.

145. За цих обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП і її дисциплінарний орган належно мотивували свої висновки за цим епізодом та мали правові підстави для кваліфікації дій судді за підпунктами «а» та «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

146. Таким чином, підсумовуючи наведені обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зроблені ВРП і її Другою Дисциплінарною палатою висновки про допущення суддею ОСОБА_1 порушень внаслідок неналежного ставлення до виконання обов`язків слідчого судді, що виражається у грубій недбалості, вимог процесуального закону під час розгляду ним справ № 760/16141/18, 760/21399/18, 760/4132/18 - є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі матеріалами і відповідають установленим на підставі цих матеріалів обставинам.

147. Велика Палата Верховного Суду погоджується також і з висновком про те, що допущені суддею порушення мали системний характер, оскільки в основному вони характеризуються грубим нехтуванням передбаченими законом гарантіями здійснення адвокатської діяльності, непропорційністю втручання у конвенційні права меті кримінального провадження, незабезпеченням суддею рівності сторін з наданням в усіх випадках переваги стороні обвинувачення та відповідно невиконанням слідчим суддею покладених на нього обов`язків щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

148. Систематичне недотримання суддею приписів процесуального законодавства, зокрема під час розгляду справ № 760/16141/18, 760/21399/18, 760/4132/18, призвело до таких істотних негативних наслідків, як порушення права на справедливий суд, права власності, принципу верховенства права, що безумовно підриває авторитет правосуддя.

149. Таким чином, ураховуючи установлену системність вчинених суддею ОСОБА_1 порушень, які стали результатом неналежного ставлення до обов`язків слідчого судді, що виразилося в грубій недбалості, і призвели до істотних наслідків, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок ВРП і її дисциплінарного органу про наявність підстав для визнання факту вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з пунктом 1 якої істотним дисциплінарним проступком може бути визнаний, зокрема, факт допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

150. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

151. За правилами частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і частини п`ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

152. Зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що ВРП і її дисциплінарний орган врахували позитивну характеристику судді ОСОБА_1 . Зокрема, Друга Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що згідно із характеристикою, наданою головою Солом`янського районного суду міста Києва, ОСОБА_1 постійно працює над підвищенням та удосконаленням свого професійного рівня, добре знає чинне законодавство та вміло застосовує його у практичній роботі, якісно розглядає справи у строки, передбачені законом. За час роботи в судовій системі ОСОБА_1 зарекомендував себе як висококваліфікований та досвідчений суддя. Користується заслуженим авторитетом та повагою в колективі, дисциплінований, сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов`язків. Також було встановлено, що до дисциплінарної відповідальності цей суддя не притягувався. Інформація про кількісні та якісні показники роботи судді ОСОБА_1 свідчить, що протягом 2018 року у його провадженні перебувало 3278 справ і матеріалів, розглянуто 2894 справи та матеріали.

153. Разом із цим, ураховуючи установлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини щодо вчинення суддею дисциплінарних проступків, їх кількість, вид та характер, а також системність допущених порушень, їх негативний вплив на авторитет суду та несприятливі для скаржників наслідки, ВРП і її Друга Дисциплінарна палата дійшли висновку про те, що внесення подання про звільнення судді з посади наразі є пропорційним вчиненому.

154. Велика Палата Верховного Суду вважає цей висновок обґрунтованим та відхиляє доводи скаржника з приводу порушення принципу пропорційності, оскільки у контексті зазначених обставин наявні в дисциплінарній справі відомості, які свідчать про позитивну характеристику судді ОСОБА_1 , не можуть бути визнані вагомими настільки, щоб поставити під сумнів співмірність застосованого до судді виду дисциплінарної відповідальності вчиненому ним проступку і пом`якшити вид стягнення.

155. Отже, під час обрання виду стягнення ВРП врахувала характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особу судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, тобто дисциплінарне стягнення було застосовано з урахуванням принципу пропорційності.

156. Таким чином, переглядаючи оспорюване рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для його скасування, оскільки в оспорюваному рішенні ґрунтовно та детально відображено визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

157. У своїй скарзі ОСОБА_1 стверджує про те, що ВРП і її Друга Дисциплінарна палата перевищили свої повноваження та вдалися до оцінки ухвалених ним судових рішень, що є виключною компетенцією судів вищих інстанцій. Водночас зазначає, що з огляду на скасування судом апеляційної інстанції постановлених ним ухвал від 10 серпня 2018 року у справі № 760/16141/18 та від 10 вересня 2018 року у справі № 760/21399/18 ВРП і її дисциплінарний орган не мали правових підстав для висновку, що дії судді спричинили негативні наслідки, адже суд вищої інстанції виправив допущені помилки у межах визначеної законом процедури оскарження судового рішення. При цьому дисциплінарні органи, посилаючись на висновки апеляційного суду в цих справах, залишили поза увагою, що скасування ухвалених ОСОБА_1 судових рішень не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень Конституції України. У справі ж № 760/4132/18 постановлену суддею ОСОБА_1. ухвалу від 14 лютого 2018 року Київський апеляційний суд залишив без змін ухвалою від 24 січня 2019 року, тому, на переконання скаржника, висновки ВРП і її Другої Дисциплінарної палати щодо вчинення ним порушень закону суперечать висновкам суду вищої інстанції, який констатував законність ухваленого ним судового рішення, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

158. Надаючи оцінку таким доводам скаржника, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

159. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 49, частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку; скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

160. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного умислу або грубої необережності (пункт 66 Рекомендації від 17 листопада 2010 року CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки). А згідно з пунктом 69 цієї Рекомендації дисциплінарне провадження може бути ініційоване, якщо суддя не виконав свої обов`язки ефективно та належним чином.

161. Крім того, Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проекту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

162. Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

163. Таким чином, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не уповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов`язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності, та оцінити наслідки саме цих дій.

164. Це означає, що вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, у тому числі оцінка наслідків його дій, не може ставитися у залежність від того, чи було оскаржено ухвалене ним рішення, а також результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій, оскільки саме собою залишення без змін судового рішення або його скасування не є доказом належного або неналежного виконання суддею своїх професійних обов`язків у контексті вирішення питання про дисциплінарну відповідальність, хоч це й може бути враховано дисциплінарним органом.

165. Зі змісту оскаржуваного рішення ВРП убачається, що вона не ревізувала постановлених суддею ОСОБА_1. ухвал від 14 лютого, 10 серпня та 10 вересня 2018 року у справах № 760/4132/18, 760/16141/18 та 760/21399/18, не оцінювала доказів, аргументів учасників справи чи висновків судді, не указувала на те, яке судове рішення мав ухвалити суддя за результатами розгляду відповідних клопотань. Водночас в основу мотивів притягнення судді до дисциплінарної відповідальності покладено не факт скасування апеляційним судом ухвал від 10 серпня та 10 вересня 2018 року, а обґрунтування того, в чому виражено вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку.

166. Зокрема, обґрунтувала, чому вважає допущені суддею порушення системними, в чому дістала вияв груба недбалість як форма вини і які наслідки вони спричинили.

167. Стосовно заподіяних наслідків то, як установлено під час розгляду дисциплінарної справи, суддя ОСОБА_1 не повідомив власників майна про розгляд питання щодо накладення арешту на їх майно, яке було вилучене під час обшуку, здійснив розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, без виклику особи, у якої зберігаються речі чи документи, здійснив розгляд клопотання про відвід експерта, не повідомивши сторону захисту та експерта, наслідком чого стало те, що всі ці особи були позбавлені можливості висловити свою позицію з приводу розглядуваних питань, чим нівельовано їх право бути почутими, право доступу до суду як складової права на справедливий суд, хоч за наведеними вище нормами КПК, за загальним правилом, розгляд відповідних питань мав здійснюватися за їх участі.

168. Зумовлені цими порушеннями наслідки настали в момент вчинення порушення, при цьому закон не вимагає їх невідворотності для цілей кваліфікації в діях судді дисциплінарного проступку, тому посилання скаржника на виправлення судом апеляційної інстанції допущених ним помилок не заслуговують на увагу.

169. Крім цього, надання доступу до інформації про з`єднання особи, яка здійснює адвокатську діяльність, з усіма абонентами, тобто щодо невизначеного кола осіб, за майже чотирирічний період, що не виключало й з`єднання з її клієнтами, без обґрунтування пропорційності такого втручання, вочевидь має наслідком заподіяння шкоди діловій репутації адвоката.

170. Усі ці обставини безсумнівно мають наслідком підрив авторитету правосуддя щонайменше в очах тих учасників справи, права яких було порушено в наведений спосіб.

171. Отже, доводи скаржника про те, що вчинені ним дії не створили жодних правових наслідків, не можуть бути визнані обґрунтованими із наведених вище мотивів.

172. Посилання ОСОБА_1 у скарзі на неправильність здійсненої ВРП і її дисциплінарним органом оцінки його дій час розгляду зазначених справ та їх кваліфікації у зв`язку, зокрема, з відсутністю, на його думку, у них грубої недбалості, систематичного нехтування обов`язками, грубого порушення закону, - Велика Палата Верховного Суду відхиляє, оскільки висновки ВРП і її Другої Дисциплінарної палати із цього приводу ґрунтуються на належних і допустимих доказах та підтвердилися під час розгляду цієї справи. Наведені скаржником заперечення щодо установлених у дисциплінарній справі порушень суддею вимог закону та їх характеру ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті скаржником фактичних обставин та тлумаченні правових норм.

173. Таким чином, надавши оцінку основним доводам та мотивам, якими ОСОБА_1 обґрунтував вимоги своєї скарги на спірне рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вони не спростовують обґрунтованості висновків ВРП щодо наявності правових підстав для притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та пропорційності застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Висновки за результатами розгляду скарги

174. Оцінивши в сукупності отримані докази, беручи до уваги аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». В оспорюваному рішенні належним чином обґрунтовано висновок щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 складу істотного дисциплінарного проступку, як визначену законом підставу притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності, а також пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, водночас доводи скаржника цих висновків не спростовують.

175. Передбачені статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстави для скасування рішення ВРП наразі відсутні. Робота ВРП не характеризувалася недоліками, які б могли поставити під сумнів принципи незалежності та неупередженості, як це було встановлено ЄСПЛ у рішеннях у справах «Олександр Волков проти України» і «Куликов та інші проти України». Водночас подальший перегляд справи Великою Палатою Верхового Суду з урахуванням усіх ключових аргументів ОСОБА_1 гарантує відсутність впливу будь-яких недоліків на результат дисциплінарного провадження.

176. З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування її рішення.

Керуючись статтями 243, 250, 266, 344, 350, 355, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19, - залишити без задоволення.

Рішення Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідач М. І. ГрицівСудді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко Т. О. АнцуповаН. П. Лященко В. В. БританчукЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська О. Р. Кібенко

Відповідно до частини третьої статті 355 КАС постанова оформлена суддею Князєвим В. С.